5 січня 2012 року свій 90-й день народження відзначив би Умберто Еко – відомий італійський письменник, вчений-медієвіст, спеціаліст у галузі семіотики.
Пропонуємо вашій увазі добірку цікавих фактів про ювіляра та його твори.
- Дід Умберто Еко був підкидьком. У притулку йому дали прізвище-абревіатуру ECO - Ex Caelis Oblatus, що в перекладі означає «зачатий від неба» або «божий дар».
- Еко закінчив Туринський університет, де вивчав спочатку юриспруденцію, а згодом середньовічну філософію. Його випускна дисертаційна робота була присвячена середньовічному теологу та філософу Хомі Аквінському.
- Умберто Еко є визнаним експертом у галузі бондології, яка вивчає все, що пов'язане з Джеймсом Бондом.
- В одному з найвідоміших романів Еко «Ім'я троянди» містяться прямі посилання на творчість американського прозаїка, поета та публіциста Хорхе Луїса Борхеса. Та й сам Борхес присутній у романі, ховаючись під маскою сліпого зберігача бібліотеки-лабіринту – ченця Хорхе Бургоського. Відомо, що Борхес працював у бібліотеці з 1937 до 1946 року. Цей час він називав "дев'ять глибоко нещасливих років". У 1955 році він був призначений директором Національної бібліотеки Аргентини, проте на той час письменник був абсолютно сліпим.
- Герой оповідання Умберто Еко Ноніта носить ім'я Умберт Умберт. Ця розповідь є пародією на набоківську «Лоліту».
- На відміну від Новалліса та Маркса, Еко вважає «опіумом для народу»... футбол.
- «Ці книги задумувалися для спорадичного та ніколи – для лінійного читання. Людина, яка прочитала таку книгу з початку до кінця, – готовий кадр для психіатричної лікарні». Так говорить Умберто Еко про… енциклопедії та словники.
- Еко має есе «Як слід відповідати на питання "Як справи?"». У ньому автор спробував уявити, як відповіли б це питання відомі люди, починаючи від Сократа і закінчуючи Гітлером. Наприклад, поміркований оптиміст Альберт Ейнштейн, відповідаючи на запитання «Як справи?», на думку Еко, сказав би «Відносно добре».
- В одній із гумористичних нотаток під назвою «Чому?» Умберто Еко дотепно відповідає на найрізноманітніші питання. Так, питанням «Чому не перетинаються паралельні прямі?» він відповідає: «Бо інакше гімнаст на брусах переламав би собі ноги».
- За словами Умберто Еко, одна з його кращих книг «Ім'я троянди» спочатку мала назву «Аббатство злочинів», від якої він відмовився, оскільки воно надто «налаштовувало читачів на детективний сюжет». Потім письменник хотів назвати роман «Адсон із Мелька», але й від цього варіанту довелося відмовитись. Знайому ж нам назву письменник вважав непоганою, тому що вона дезорієнтує читача, який «не може віддати перевагу якійсь одній інтерпретації і навіть якщо і добереться до номіналістських тлумачень останньої фрази, то все одно прийде до цього тільки в самому кінці, встигнувши зробити масу інших припущень».
- У своїй рецензії на «Ім'я троянди» Ентоні Берджесс писав: Люди читають Артура Хейлі, щоб дізнатися, як працює аеропорт. Якщо ви прочитаєте «Ім'я троянди», у вас не залишиться неясностей, як функціонував монастир у XIV столітті».
- На запитання, чому він відхилив пропозицію стати міністром культури наприкінці 1990-х, Умберто Еко відповів: «... хочеться уточнити, що розуміється під словом «культура». Якщо воно відноситься до естетичних продуктів минулого - картин, старовинних будівель, середньовічних манускриптів, - я цілком за державну підтримку. Але цим займається міністерство спадщини. Залишається «культура» у сенсі творчості – і тут я навряд чи зможу очолювати колектив, який намагається субсидувати та надихати творчий процес. Творчість може бути лише анархічною, що живе за законами капіталізму та виживання найсильніших».