«Англійський соловей» (до 225-річчя від дня народження Джона Кітса (1795-1821), англійського поета)
Невже я народився на світ тільки для того, щоб так умерти? О боже, якби в мене був хоч проблиск надії! (З листування) Навколо імені Кітса довгий час точилися запальні суперечки. Разюча розбіжність оцінок його поезії (а згодом, коли було опубліковане інтимне листування, і фактів його недовгого життя) була головною причиною тієї повільності, з якою слава англійського поета, сучасника Байрона та Шеллі, поширювалася спершу на батьківщині, а потім і далеко поза її рубежами. Реакційна критика, зводячи політичні рахунки з гуртком ліберально-демократичної інтелігенції, так званою «кокнійською школою» поезії, спрямувала свої найлютіші атаки проти діяльного учасника її, двадцятитрьохрічного поета, сина конюха, Джона Кітса, і надовго відштовхнула від нього багатьох англійських читачів. Хоч та критика була частково спростована ще за життя поета, коло недоброзичливості, яким окреслила вона ім'я Кітса, довго